Якщо тебе хвилює світ людських почуттів

 Кольорами можна відобразити усю гаму почуттів людини.

«Колір здатний на все: він може заспокоювати і збуджувати, він може створити гармонію або викликати стрес, від нього можна чекати чудес, він може викликати катастрофу», - так говорив французький вчений Жан В’єно.      

Кольори поділяються за температурними відчуттями. Теплі: червоний, оранжевий; холодні: голубий, синій. Поділяються вони і за вагою: легкі – світлі, важки – темні.     Закони заломлення та відбивання світла завжди враховували художники. Імпресіоністи (Е.Мане, О.Ренуао) і ще більшою мірою постімпресіоністи (П. Сезан, Ван Гог, П. Гоген) передавали сонячне світло. Цього вони досягали, розкладаючи складні тони на чисті кольори, які накладали на полотно окремими мазками. Розраховували на те, що глядач сприйматиме картини при оптичному освітленні. Їхній живопис світлий і повітряний за рахунок кольорових тіней.          

Буває так, що сам художник через певні обставини забуває про об’єктивність дії законів оптики, про їх незалежність від бажання людини. І це для живопису може бути катастрофою.           

Геніальну картину Рєпіна «Іван Грозний і син його Іван» мало не знищів психічно хворий. він забрів у Третьяковську галерею і ударом ножа розпоров полотно. Картина, здавалось була втрачена назавжди, фарби облупилися, на обличчі Івана Грозного був рваний розріз.          

Картину рятували кращі реставратори Росії. Терпляче, нитку за ниткою склеювали вони дороге полотно. Відновлювати живопис повинен був сам Рєпін.          

Коли Рєпіну повідомили про нещастя, старий художник навіть зрадів. Він з роками нібито став помічати недоліки картини, яких раніше не бачив. З року в рік вона подобалася йому все менше. Він подумки засуджував себе за зневажливість до фіолетових відтінків і все більше переконувався в тому, що обличчя Івана Грозного він зробив занадто жовтим.          

Рєпін був радий можливості виправити «помилку». Він став писати обличчя заново, налягаючи тепер на холодні фіолетові відтінки.           

Реставратори з тривогою слідкували за пензлем художника. І чим довше він працював, тим сильніше хвилювалися оточуючі. На очах у всіх з радісним натхненням художник руйнував своє творіння. Картину втратили безповоротно. Тоді вирішили змити всі рєпінські виправлення, а інший художник за репродукціями відновив попередній вигляд картини.           Над дивацтвами Рєпіна замислився один фізіолог: чому від багатьох картин художника, написаних у старості, віє холодом малинових тонів? Він з’ясував, що у людей похилого віку прозоре середовище ока трохи жовтіє. Значить, люди починають дивитися на світ, ніби крізь слабке жовте скло. Але жовте скло тому і жовте, що легко пропускає жовті і червоні промені, а фіолетові і сині поглинає. Художник дивився на картину пожовтілими очима.          

Психологи стверджують, що людина сприймає кольори по-різному не тільки з віком, а і в залежності від настрою.