Веселка з найдавніших часів привертала пильну увагу людини. У Біблії вона фігурує як знамення, даного Богом на знак прощення і примирення з людьми. Англійський філософ і натураліст Роджер Бекон(близько 1214-1292) ретельно розглянув явище веселки у головному своєму творі «Велика праця». Він вважав, що кольори веселки є суб’єктивне явище, викликане вологістю очей.

Радуга виникає через те, що сонячне світло відчуває переломлення в крапельках води дощу або туману, які поширені в атмосфері. Ці крапельки по-різному відхиляють світло різних кольорів (показник заломлення води для більш довгохвильового (червоного) світла менше, ніж для короткохвильового (фіолетового)
Для спостерігача на землі веселка зазвичай виглядає як дуга, частина кола, і чим вища точка зору спостерігача – тим веселка повніше (з гори або літака можна побачити і повне коло). Центр дуги веселки знаходиться в напрямку прямої, що проходить через сонячний диск і око спостерігача, тобто в точці, протилежної Сонцю. Дуга веселки являє собою частину кола, описаного навколо цієї точки радіусом у 42 градуса.
Послідовність кольорів у веселці така ж, як в сонячному спектрі, причому зазвичай по зовнішньому краю розташовується червоний колір, по внутрішньому – фіолетовий. З боку внутрішнього краю інколи бувають видно вторинні колірні дуги, що примикають до головної веселки. Видима частина дуги визначається положенням Сонця: коли воно на горизонті, веселка має вид півкола, з підвищенням Сонця видима частина дуги зменшується, і при висоті Сонця в 43 градуси веселка зникає.
Явище, подібне веселці, можна побачити в бризках фонтанів, водоспадів. Можлива поява місячної веселки і веселки від штучних джерел світла. Нерідко спостерігається друга веселка з кутовим радіусом близько 52 градусів і зворотним розташуванням кольорів.
Немає коментарів:
Дописати коментар